Четвер, 18.10.2018, 03:17
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1]
Пошук
Вхід на сайт
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Чорнобильський Рух
    Головна » Статті

    Всього матеріалів в каталозі: 1
    Показано матеріалів: 1-1

    НЕ  СТЕРТИ  БОЛЮ. 

               
    Україно моя! Богу щиро молись: 
    Радіацію вітер із пилом розніс. 
    Почорнілі поля і рудий мертвий ліс, 
    І здригнулась Земля в морі горя і сліз. 
    Сумом світ повило, б"є чорнобильський дзвін, 
    Того болю не стерти від зірки Полин. 
    Зачепола недоля крильми перемін, 
    Не минає тривога, що вкрила Волинь. 
    Ми просили: ,,Не треба! Бо й так ледь живем!.." 
    Тільки плакало небо над Прип"яттю вже. 
    Скільки рівнів отих, в сорок мікрорентген, 
    Білокрів"ям взялось, привело до гангрен, 
    На надгробках нових додається імен, 
    У мільйонів родин все чорнішає день... 
    На чорнобильських пущах - хвощі і ромен 
    І незнаних мутацій навала гряде. 
    Вже четвертий десяток, як ми на межі, 
    Та вертаються в ночі тих мук міражі, - 
    Йде послання з минулого: ,,Світ бережи... 
    І про спалених нас розкажи... розкажи..." 
    Перед вибором знову чорнобильці всі: 
    Чом забула їх влада? І як ще просить? 
    Нам не треба аварій, ані Хіросім, 
    Обезлюднілих сіл у іржавій росі. 
    Наша мука притихла, але не прйшла: 
    З кабінетів не видно ні душ ні села. 
    Із реалій сумних поробивши аншлаг, 
    Довели до зневіри нас підлі діла. 
    Ліквідаторів жменька лишилась в живих - 
    Влада душу на клапті порвала у них... 
    Боже, зглянься над ними і милість яви, 
    Бо з Чорнобиля вийшли в лахміттях одних. 
    Як ми вижили там? Тільки дивом одним: 
    Працювали не лічачи мук і годин. 
    Нагороди й подяки сплюндрованих днин 
    Пожовтіли на стінах сутулих хатин. 
    Ділять зони відчуджень серця і двори 
    І над попелом сивим знялись явори... 
    Зглянься, владо, на нас! Більше зла не твори! 
    І допоки є час - говори!.. говори... 

                   Михайло  Генсьор.

    Мої статті | Переглядів: 71 | Додав: Ivanko61 | Дата: 05.04.2018 | Коментарі (0)

    uCozCopyright MyCorp © 2018