ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 328/2006 від 21.04.2006) 

      Народився 13 березня 1961 року в селі Стрижжя Гомельської області Білорусії. Закінчив середню школу. В органах внутрішніх справ з 1982 року. Працював командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини (СВПЧ-6) з охорони міста Прип'ять. На пожежах і тактичних заняттях працював сміливо й рішуче. 
      26 квітня 1986 року, прибувши на місце аварії після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС на чолі відділення, молодший сержант В.І. Ігнатенко правильно оцінив обстановку, встановив пожежну машину між третім і четвертим енергоблоками, на великій висоті і проклав рукавну лінію. Особистим прикладом вів за собою відділення на сміливі й рішучі дії з гасіння пожежі. 
      Внаслідок тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення і задимлення вибув з бойових рядів і був госпіталізований. Лікувався в спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто високою. Помер 13 травня 1986 року. Похований у Москві на Митинському кладовищі. 

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 328/2006 від 21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС командиру відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті Київської області Василю Івановичу Ігнатенку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". 

      Кандидат у майстри спорту. 
      Нагороджений орденом Червоного Прапора (25.09.1986, посмертно, за мужність, героїзм і самовіддані дії при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС); хрестом "За мужність" (08.05.1996, посмертно, за особисту мужність і відвагу, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС). 
      Ім'я Героя вибито на одній із плит меморіалу Героям-чорнобильцям у Києві на перетині бульвару Верховної Ради та проспекту Миру; меморіалу загиблим працівникам МВС України у Києві на Солом'янській площі; на стелі з іменами Героїв-чорнобильців у Сімферополі у парку Гагаріна біля входу з вулиці Павленко. Бюст Герою встановлено у Києві на алеї Героїв-чорнобильців на перетині проспекту Перемоги та вулиці Чорнобильської. 21 квітня 2011 року у Києві біля будівлі, де працював оперативний штаб протипожежної служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (вулиця Круглоуніверситетська № 20/1) відкрито пам'ятник пожежним-чорнобильцям, а на фасаді будівлі їм встановлено меморіальну дошку. У квітні 2016 року до 30-х роковин з дня аварії на ЧАЕС у Києві на фасаді будівлі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області (вулиця Межигірська № 8) встановлено барельєф Героя.

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 328/2006 від 21.04.2006) 

      Народився 5 червня 1959 року в селі Велика Хайча Овруцького району Житомирської області у селянській родині. Після закінчення середньої школи працював у Києві на заводі "Більшовик". У 1978-1980 роках проходив службу у лавах Радянської Армії. У 1982 році був прийнятий на роботу в органи внутрішніх справ на посаду пожежного 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини (СВПЧ-6) з охорони міста Прип'ять. З лютого 1985 року працював командиром відділення СВПЧ-6. При ліквідації виробничих аварій, пожежі, загорянь працював сміливо і рішуче, виявляючи розумну ініціативу. Користувався повагою в колективі. 
      26 квітня 1986 року, прибувши на місце аварії після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС на чолі відділення, сержант М.В. Ващук правильно оцінив обстановку й організував особистий склад на виконання бойових завдань. Установив авто дробину між третім і четвертим енергоблоками. Його відділення проклало робочу рукавну лінію на покрівлю. Працюючи із стволом на великій висоті в умовах високого рівня радіації, температури й задимленості, особистим прикладом надихнув відділення на сміливі й самовіддані дії з гасіння пожежі. Завдяки рішучості й стійкості пожежників поширення вогню в бік третього енергоблоку було зупинено. 
      Після тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення та задимлення М.В. Ващук був виведений з бойової обслуги і госпіталізований. Лікувався в спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто високою. Помер 14 травня 1986 року. Похований у Москві на Митинському кладовищі. 

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 328/2006 від 21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС командиру відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті Київської області Миколі Васильовичу Ващуку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". 

      Кандидат у майстри спорту. 
      Нагороджений орденом Червоного Прапора (25.09.1986, посмертно, за мужність, героїзм і самовіддані дії при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС); хрестом "За мужність" (08.05.1996, посмертно, за особисту мужність і відвагу, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС). 
      Ім'я Героя вибито на одній із плит меморіалу Героям-чорнобильцям у Києві на перетині бульвару Верховної Ради та проспекту Миру; меморіалу загиблим працівникам МВС України у Києві на Солом'янській площі; на стелі з іменами Героїв-чорнобильців у Сімферополі у парку Гагаріна біля входу з вулиці Павленко. Бюст Герою встановлено у Києві на алеї Героїв-чорнобильців на перетині проспекту Перемоги та вулиці Чорнобильської. 21 квітня 2011 року у Києві біля будівлі, де працював оперативний штаб протипожежної служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (вулиця Круглоуніверситетська № 20/1) відкрито пам'ятник пожежним-чорнобильцям, а на фасаді будівлі їм встановлено меморіальну дошку. У квітні 2016 року до 30-х роковин з дня аварії на ЧАЕС у Києві на фасаді будівлі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області (вулиця Межигірська № 8) встановлено барельєф Героя. 

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 328/2006 від 21.04.2006) 

      Народився 5 грудня 1962 року у селищі міського типу Вільча Поліського району Київської області. Закінчив середню школу. Після закінчення десятого класу пішов навчатися до морехідного училища. Три роки служив у місті Поті. В органах внутрішніх справ з 1984 року. Працював пожежником 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини (СВПЧ-6) з охорони міста Прип'ять. Сумлінно ставився до виконання службових обов’язків і громадських доручень. Виявляв ініціативу і кмітливість. 
      26 квітня 1986 року о 1 годині 35 хвилин, прибувши на місце аварії після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС у складі чергового караулу, старшина М.І. Титенок приступив до гасіння пожежі. Незважаючи на небезпеку радіоактивного зараження, важкі умови, діяв сміливо й самовіддано, виявляючи при цьому професійну майстерність і відвагу. Поки вистачало фізичних сил, М.І. Титенок був на посту. 
      Внаслідок тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення і задимлення вибув з бойових рядів і був госпіталізований. Лікувався в спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто високою. Помер 16 травня 1986 року. Похований у Москві на Митинському кладовищі. 

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 328/2006 від 21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС пожежнику 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті Київської області Миколі Івановичу Титенку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". 

      Нагороджений орденом Червоного Прапора (25.09.1986, посмертно, за мужність, героїзм і самовіддані дії при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС); хрестом "За мужність" (08.05.1996, посмертно, за особисту мужність і відвагу, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС). 
      Ім'я Героя вибито на одній із плит меморіалу Героям-чорнобильцям у Києві на перетині бульвару Верховної Ради та проспекту Миру; меморіалу загиблим працівникам МВС України у Києві на Солом'янській площі; на стелі з іменами Героїв-чорнобильців у Сімферополі у парку Гагаріна біля входу з вулиці Павленко. Бюст Герою встановлено у Києві на алеї Героїв-чорнобильців на перетині проспекту Перемоги та вулиці Чорнобильської. 21 квітня 2011 року у Києві біля будівлі, де працював оперативний штаб протипожежної служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (вулиця Круглоуніверситетська № 20/1) відкрито пам'ятник пожежним-чорнобильцям, а на фасаді будівлі їм встановлено меморіальну дошку. У квітні 2016 року до 30-х роковин з дня аварії на ЧАЕС у Києві на фасаді будівлі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області (вулиця Межигірська № 8) встановлено барельєф Героя.

ГЕРОЙ УКРАЇНИ
(Указ Президента України № 328/2006 від 21.04.2006) 

      Народився 15 грудня 1959 року на станції Сєвєрна Гатчинського району Ленінградської області Росії. Закінчив середню школу. Працював вантажником, слюсарем, потім – старшим пожежником 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини (СВПЧ-6) з охорони міста Прип'ять. Сумлінно ставився до службових обов’язків і громадських доручень, виявляв у роботі кмітливість та ініціативу. 
      26 квітня 1986 року, прибувши на місце аварії після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС у складі чергового караулу, сержант В.І. Тішура приступив до гасіння пожежі. У приміщеннях з боку пошкодженої частини реактора діяв сміливо і цілеспрямовано. В умовах радіації героїчно виконував бойове завдання. 
      Коли прибули додаткові пожежні сили і засоби, у тяжкому стані був виведений із бойової обслуги і госпіталізований. Лікувався в спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто високою. Помер 10 травня 1986 року. Похований у Москві на Митинському кладовищі. 

      Указом Президента України Віктора Ющенко № 328/2006 від 21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС старшому пожежнику 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті Київської області Володимиру Івановичу Тішурі посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". 

      Нагороджений орденом Червоного Прапора (25.09.1986, посмертно, за мужність, героїзм і самовіддані дії при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС); хрестом "За мужність" (08.05.1996, посмертно, за особисту мужність і відвагу, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС). 
      Ім'я Героя вибито на одній із плит меморіалу Героям-чорнобильцям у Києві на перетині бульвару Верховної Ради та проспекту Миру; меморіалу загиблим працівникам МВС України у Києві на Солом'янській площі; на стелі з іменами Героїв-чорнобильців у Сімферополі у парку Гагаріна біля входу з вулиці Павленко. Бюст Герою встановлено у Києві на алеї Героїв-чорнобильців на перетині проспекту Перемоги та вулиці Чорнобильської. 21 квітня 2011 року у Києві біля будівлі, де працював оперативний штаб протипожежної служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (вулиця Круглоуніверситетська № 20/1) відкрито пам'ятник пожежним-чорнобильцям, а на фасаді будівлі їм встановлено меморіальну дошку. У квітні 2016 року до 30-х роковин з дня аварії на ЧАЕС у Києві на фасаді будівлі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Київській області (вулиця Межигірська № 8) встановлено барельєф Героя.