 Комітет ухвалив рішення про підтримку прийняття за основу проекту Закону № 9016 про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо приведення його норм у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018)
Законопроектом передбачається згідно із рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновити дію пунктів та норм статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон), зміни до яких були внесені Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ (далі – Закон № 76-VІІІ).
А саме, законопроектом пропонується зокрема поновити:
- надання допомоги сім’ям, що мають дітей шкільного віку, які проживають на територіях радіоактивного забруднення;
- пільги та компенсації потерпілим дітям та їх батькам (повне державне забезпечення дітей до вступу їх до школи (не старше 8 років) шляхом безоплатного виховання (утримання) їх у державних та комунальних дошкільних навчальних закладах і надання щомісячної грошової допомоги, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України;
- безплатний проїзд у межах України на всіх видах транспорту (крім таксі) дитині та особі, яка супроводжує хвору дитину до місця лікування (реабілітації), оздоровлення та назад (за направленням медичних закладів), з правом позачергового придбання квитків;
- щорічне безплатне забезпечення потерпілих дітей путівками на оздоровлення строком до двох місяців шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівки;
- щомісячна виплата в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення;
- щомісячна виплата в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, сім’ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом або перебуває на диспансерному обліку по захворюванню внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також дітям шкільного віку, батьки яких стали інвалідами I або II групи чи померли внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- надання путівки для оздоровлення у спеціалізованих оздоровчих закладах жінкам під час вагітності, які проживають на території радіоактивного забруднення;
- виплата грошової компенсації батькам потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі і тих, які не знаходяться в обліковому складі шкіл), якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні);
- доплату в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення;
- збереження за працівниками середньої заробітної плати та стажу роботи при звільненні у зв’язку з відселенням або самостійним переселенням;
- першочергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок чи одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування громадянам, віднесеним до категорій 2, 3, та 4;
- компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Законопроектом пропонується скасувати норму Закону щодо надання пільг у відповідності до величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також законопроектом у відповідності із порядком виконання рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 пропонується поновити:
- редакцію статті 53 Закону, що передбачає виплату сім’ям додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу;
- редакцію статті 60 Закону, що передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, й інших пільг та компенсацій, передбачених законодавством України.
Міністерство охорони здоров’я України підтримує проект Закону.
Міністерство соціальної політики України у своєму висновку висловило зауваження до законопроекту. Зокрема Мінсоцполітики зазначає, що до набрання чинності Законом № 76-VІІІ, надання пільги та компенсації постраждалим громадянам, віднесеним до категорії 4, передбачалося за умови постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю. На сьогодні зона посиленого радіоекологічного контролю відсутня, а тому пільги та компенсації надаватимуться зазначеній категорії громадян, не виконуючи умови щодо їх постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на забруднених територіях. Отже, що стосується громадян, які постійно проживали, працювали чи навчались до 1 січня 2015 року на території, що до 1 січня 2015 року вважалась зоною посиленого радіоекологічного контролю, то станом на сьогодні не існує правових підстав для надання їм компенсаційних виплат, доплат, різних видів допомог та пільг відповідно до Закону.
За попередніми підрахунками Мінсоцполітики реалізація в повній мірі статей Закону, що були скасовані Законом № 76, потребуватиме додаткових витрат із держбюджету.
Мінсоцполітики підтримує законопроект у разі вирішення розробниками питання щодо фінансового забезпечення його реалізації та узгодження із чинним законодавством запропонованих змін.
Комітет з питань бюджету за наслідками розгляду прийняв рішення, що проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо приведення його норм у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018) (реєстр. № 9016 від 08.08.2018 року), поданий народними депутатами України Ільюком А.О. та іншими, має вплив на показники бюджету (збільшуватиме витрати державного і місцевих бюджетів та призведе до втрат надходжень місцевих бюджетів). У разі прийняття відповідного закону до 15 липня 2019 року він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2020 року, а після 15 липня 2019 року – не раніше 1 січня 2021 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону).
Комітет з питань транспорту рекомендує прийняти зазначений законопроект у першому читанні за основу.
Головне науково-експертне управління не має заперечень щодо вказаної законодавчої ініціативи, оскільки вона спрямована на покращення соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, Головне науково-експертне управління відзначає, що реалізація такої законодавчої ініціативи потребуватиме додаткових бюджетних витрат, оскільки згідно з статтею 63 Закону «фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством». У зв’язку з цим, твердження, яке міститься у пояснювальній записці до проекту, про те, що його прийняття «не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України» не відповідає дійсності.
Головне управління звертає увагу на необхідність дотримання вимог статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України про подання суб’єктами права законодавчої ініціативи щодо законопроекту, прийняття якого призведе до змін показників бюджету (надходжень бюджету та/або витрат бюджету), фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). При цьому, якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, до законопроекту мають подаватися пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та\або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.
На звернення Комітету щодо надання роз’яснення стосовно порядку відновлення дії норм статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України повідомило, що згідно із статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2002 від 17.10.2002 статті 75 Основного Закону України надано офіційне тлумачення, згідно з яким «Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони».
Головне юридичне управління вважає, що шляхом визначення редакції статей 53 та 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка, згідно з рішенням Конституційного Суду України, підлягає застосуванню, перебрав на себе функцію органу законодавчої влади.
Натомість саме парламент України має визначити шляхи і способи виконання рішення Конституційного Суду України. Одним із шляхів вирішення порушеного питання є опрацювання законопроекту від 08.08.2018 року реєстр. № 9016 про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо приведення його норм у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018).
Враховуючи викладене, Комітет рекомендувати Верховній Раді України прийняти за основу проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо приведення його норм у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018)(реєстр. № 9016).
|
